Горить земля від спеки, від жари,
Травичка в'яне, знемагає від посухи,
Горить душа , їй місця не знайти,
Так важко пережити біль розлуки.
Натомість лиш страждання, лише біль,
Та жажду щастя і великої любові.
Як передати стан цей, нема слів,
Бо груди розпирає, серце все у крові.
Умий мене , зроси мене , - прошу,
Поживи дай для серця, для душі моєї.
- Збирайтесь ,хмари в небі ! - я кричу.
Під струмінь зливи хочу стати я тієї.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672955
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2016
автор: Haluna2