Не болить, вже не болить!
Залишила все в минулому.
Солоні сльози змивав дощ,
Рани гоїло вічне море.
Вивівала чорні думи в степу,
Разом з травами проростала.
Любила,а з землею міцніло тіло.
Зачекався вже білий кінь,
Поки там вона лікувалася,-
брала силу у неба й води.
Коса чорна розплетена,
Ноги босі і руки в росі,
Не тутетшня! Чужа для всесвіту.
Мабуть доля така,
І його, Всевишнього воля!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672951
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2016
автор: marinazhmaka