Притулись, мій коханий,
Чолом до вікна. Бачиш?
Плачуть дерева. Плаче день.
Ти не бачиш, як плачу я...
Чуєш? Хтось тихенько
У двері шкрябає.
Відчинив.
Лише дощ шелестить
І вітер скажений
Безжально шматує
Оголену душу дерев...
Ну спасибі, що зглянувся
Над осіннім дощем -
До кімнати пустив
Погрітися...
Чи вчулося? Чи й справді? -
Зітхання...
Дощ пішов. От і все.
Даленіють кроки його,
У відхилені двері
Заглядає беззоряна ніч.
Тобі дивно?
Дощ на згадку залишив
Синю дощинку?
Торкнися до неї вустами,
Коханий...
То я...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672887
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2016
автор: Красуля