Це не сльози, це просто зволожуючий засіб для її очей,
У яких щось горіло, горіло і висушило усю вологу.
Друзі ж знають, що в неї усе окей,
Що вона вже відходить потроху.
І не молиться більше Богу
Повернути тепло тих ночей.
В її римах все більше неточностей і проблем,
Ну а то й взагалі їх немає.
Друзі ж знають, що вона лиш сильнішає з кожним днем,
Більше страху не відчуває.
А душа, що колись була пурпуровим вогнем
Дотліває.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672880
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2016
автор: Сокол Катя