Гарне дерево - береза,
Нехай звучить для всіх ця теза,
Хай всі знають, який добрий в неї сік,
Як милується в природі кожен рік.
Має чорні плями на білій корі,
Бачив її завжди в школі на дворі.
Яке має гілля: для мітел годиться,
Ходив я не раз на неї дивиться.
Ніколи хилитись, ніколи не сумна,
Хай буде всьому для прикладу вона,
Як повіє вітер, сильний ураган,
Зачаклує листя хитрий дідуган.
То як ти зігнешся аж на пів дуги,
Чіпнеш верховіттям асфальт і луги,
Раптом в інший бік рвучко повернешся,
Силою і пружністю назад озирнешся.
Зникне дідуган - люди до віконця,
Побачать: берізка тягнеться до сонця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672797
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 16.06.2016
автор: миттєвий