Чекаю ночі темної

Чекаю  ночі  темної

Чекаю  ночі  темної,
пітьми  життя  приземної,
сховаюсь  в  якій,
дух  втішити  свій,
нічною  тишею.

Чекаю  ночі  темної,
від  метушні  щоденної,
від  суджень  чужих,
принижень  чужих,
що  стали  ношею.

Дивлюся  на  зорі  ясні,
які  надихнуть  на  пісні,
відчую  душевну  любов,
зрадівши,  що  вечір    прийшов.


Чекаю  ночі  темної,
мов  радості  блаженної,
яку  в  тлі  зірок,
у  барві  думок,
омрію  тишею.

Чекаю  ночі  темної,
домівкою  таємною,
щоб  жити  в  пітьмі,
в  глибокій  пітьмі,
що  буде  глибшою.

Чужий  відчуваю  я  крок,
тривожно  впадаючи  в  шок,
мов  дехто  порушує  все,
бо  днем  осліпляє    мене.

Не  зможу  сховатись,
тепер  не  сховатись,
в  пітьмі  тих  приземних  печер,
бо  голос  прийде,
луною  пройде,
із  сонцем,  ранковим  тепер.

Віктор  Цвіт  29.05.16

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672772
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.06.2016
автор: Віктор Цвіт