ВСІХ ПРИСПАЛА ЯСНА НІЧКА…

Всіх    приспала  ясна  нічка.  Всіх  приспала.  
Сама  сіла  на  місточку.  Задрімала...
Побачила  річка  нічку  та  й  притихла.
Побачила  калинонька  -  шумить  стиха.

Побачили  нічку  зорі  ...  мерехтять.
Стали  чисте,  ніжне  срібло  розсипать.
Ллється,  ллється  срібло  чисте  та  й  іскриться.
Ніжній  нічці  на  місточку  добре  спиться.

Тут  на  березі  високім  клен  зелений.
А  в  кленочка  молодого  лист  різьблений.
Тому  й  солодко  так  спиться...  Задрімала.
Бо  себе  в  його  обіймах  уявляла.

Закохався  той  кленок  давно  у  неї.
Все  до  ніг  її  він  сипле  лист  різьблений.
До  душі  і  їй  кленочок  той  веселий.
Ой,  як  любить,  коли  тут  він,  біля  неї!

А  прокинеться  -  сорочку  (не  всім  знати)
Стане  золотом  кленочку  гаптувати.
А  тепер...    приспала  нічка  всіх,  приспала.
Сама  сіла  на  місточку...  Задрімала.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672697
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 16.06.2016
автор: Надія Башинська