Винний сонет

Найшов  вже  вечір,  завойовник  дня
Він  наступає  і  звільняє  шлях  для  ночі
А  я  вже,  чесно,  бавитись  не  хочу
У  те,  що  по-народному  "фігня"

І  вогники  на  стрічках  похоронних
І  похорон  -  для  права  сумувати
"А  нумо,  друзі,  страх  наш  убивати!"
Муруєм  вхід  у  душі  всі  бездонні

Я  песиміст,  і  мабуть,  я  без  віри
А  що  робити,  все  ж  настільки  сіре
Не  буду  крити,  це  моя  вина

І  у  пориві  чесного  "скучаю"
Коли  хотілось  просто  чашку  чаю
Я  випадково  випила
вина.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672663
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 16.06.2016
автор: Попіл Фенікса