Не озирайся...
Я прийду, як подих вітру
навшпиньках і на мить застигне час ...
Змішає місяць з сутінок палітру,
У акварелях намалює нас .
Не озирайся...
Сколихну муар фіранки
я на вікні , полину, наче тінь,
крізь павутиння зоряних серпанків
в твої долоні маревом плетінь.
Не озирайся ...
І схилюся в поцілунку
я над тобою - обрис на стіні
із в’язей ефемерних візерунків …
Твій погляд не загубиться в мені.
Не озирайся...
Необачно мимоволі
чарівність миті рухом не зруйнуй ...
Вдихай мене, як аромат магнолій ...
Мою присутність всіми фібрами відчуй.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672575
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2016
автор: CherOkee