Так відчайдушно знов підсвідомо
Прагну я голоду!
Щоби жаданням звело-зсудомило
Тіло... до холоду,
Аж до мурашок дрібно-колючих
Десь там, де тім'я.
Все від питань отих гостро-кусючих:
"Кому потрібна?!"
Стержню не скажеш: "Рости до сонця!",
Якщо немає...
Не почерпнеш ти свіжості з денця -
Вода мутная...
Відсторонившись світ, як із книги,
Не прочитаєш -
Вийняти болем серце із криги!
(Мо' й не програєш.)
Зняти з розмірених вдихів безпечних
Мрії, як з люстри,
Здатись на волю беззаперечно
Спразі безумства.
...Так відчайдушно, гостро, свідомо
Хочу я голоду!
Щоб від бажання "БУТИ" зсудомило
Розум до солоду....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672548
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.06.2016
автор: Мар’я Гафінець