Що мені з міста в якому тебе не знайти?

Що  мені  з  міста  в  якому  тебе  не  знайти?  
Що  мені  з  міста  в  якому  тебе  не  існує?  
Я  по  звичці  старій  запинаюсь  при  слові,  ми,  
Я  по  звичці  старій,  роблю  все  що  тебе  дратує.  

Застеляю  слова  поцілунками  в  такт  з  кожним  кроком,  
Чашку  з  кавою  ставлю  на  стіл  –  не  підставку,  
А  у  слова  люблю  є  придатності  строки,  
Чи  гарантії  від  перебулого  адресата?  

Ти  давно  говорила,  що  я  врешті-решт  збожеволію.  
Адже  пам'ять  моя-мої  ліки,  пам'ять  моя-моя  вбивця,  
Це  усе  що  в  мені  залишилось  -  це  усе,  від  чого  хмелію,  
Це  мій  скарб  і  остання  радість,  в  моїй  голові  –  фортеці.  

Хоч  на  кухні  один,  та  навпроти  твій  чай,  на  підставці,  
Де  би  ти  не  була  я  чекаю  з  ним  тільки  на  тебе,  
Я  усе  написав  що  хотів  у  своїй  прощальній  листівці,  
І  відправив  із  вітром  його,  на  пошуки  нашого  неба.  

Що  мені  з  міста  в  якому  тебе  не  знайти?  
Що  мені  з  міста  в  якому  тебе  не  існує  …?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672495
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2016
автор: Віктор Непомнящий