Я вільних не стрічала.
Тільки тих, які багнуть бути вільними.
Інколи вони певні, що є такими.
Та їхня воля гірша будь-якого рабства.
Бо істинна свобода
заступлена слугуванням перед чорнотою.
А чорнота - то завше чорнота.
Розтовстіла мамона,
яка приходить серед ночі
і пукає в усі вікна.
І, якщо вуха душі заткані цупкими берушами,
вона приходить іще раз
на світанку
у білій одежині,
ховаючи свою чорну суть,
і лагідно пригортає своїх невольників.
А ті відтак лізуть на першу-ліпшу сцену
і верещать, що вони вільні...
Таких свободолюбців зустрічаю щодня.
Але вільних межи ними не бачу...
10.05.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672425
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.06.2016
автор: Леся Геник