Яке чудове Ти зробила селфі –
Сама себе так відтворила мило!
Ти наче на живому горельєфі*
До мене пориваєшся звабливо!
В Твоїх очах я бачу синє море,
А в усмішці – перлини в пелюстках.
Пробач мені, моя небесна зоре,
Таку відвертість в цих простих рядках.
Ти наче квітка у росі ранковій,
Яка проміння сонця зустрічає.
Милуєшся у вроді світанковій,
Легкий рум’янець на щоках палає.
Ці чорні брови, шкіра ніжно-біла,
Лягли на плечі кучері волосся…
Своїй чарівності так щиро Ти зраділа,
Мабуть тому і селфі це вдалося.
Не довго фото в неті виставляла
(На щастя я його скачав собі)
Тебе Твоя відвертість налякала –
Але й за це я дякую Тобі.
Постала Ти у всій своїй красі –
Назавжди в пам’яті її зафіксував.
Твій образ ніжний квітки у росі
Я горельєфом щирості назвав…
* Горельє́ф (фр. haut-relief – високий рельєф) –
вид скульптури, високий рельєф, у якому
зображення виступає над площиною фону
більш як на половину свого об'єму.
Ілюстрація – горельєф Тулліо Ломбардо
«Поет, що співає пісню своїй коханій»
© S.Nemo
14-15.06.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672360
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2016
автор: Finist