[img]http://ukrainka.org.ua/files/87377_original.jpg[/img]
[i][b]Зазолотила квітом липа,
А дощик все над нею схлипа,
Ще більше медом вона диха,
Я насолоджуюсь ним стиха.
Вдихаю липи, духмяний хміль,
Зникає з душі, страшенний біль,
Заліковуються всі рани,
Від цілющої її прани.
Радію я, душа літає,
А соловейко їй співає
І ллється пісня про кохання,
Кінець самотності й стражданням!
Вже тануть вуста в поцілунку,
У медово- хмільному трунку...
Під срібно-зоряним серпанком,
Вип"ю омани філіжанку...
Ні, ні, кохання жаданого,
Шаленого, мережаного...[/b]
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672351
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2016
автор: Макієвська Наталія Є.