1Коли сонце сідає за обрії сонні,
Сходить місяць на небі, за ним і зірки;
Біля серця згорнувши дві теплі долоні,
Небесам довіряю свої я думки.
2Шепчу тихо вустами молитву до Сина,
Що навчили ще бабця мене за життя,
І прошу відпустити щоденні провини,
Усі вольні й невольні мойого буття.
3Божий дух відганяє підступну гієну
Й розчищає стежину від бруду-сміття;
Янгол тихо сідає на праве рамено –
Охороною служить у час каяття.
приспів:
Догорає свіча – мають болі змаліти.
Відступає тривога і вся суєта.
Мироточить душа, бо любов’ю зігріта,
Й огорта мене сон під покровом Христа.
Аранжування і запис В. Сірий
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672237
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2016
автор: Рідний