Ти не знаєш як літо пече мене самотністю
Десь там у серці,де росте чортополох.
Відмотати би час з шаленою зворотністю
На ту весну,де були ми з тобою лиш удвох.
Весна - не літо.Але мене тобою зігрівала
Більше за нього.Ніби для нас співали менестрелі,
Що причаїлись на деревах.Доля очі твої дарувала,
А з кучерів в душі виростали любовні орхідеї.
А зараз що?Літо чи не літо - байдуже,зима.
Кучері перетворилися в смертельную косу.
Замовкли деревні співці.Адже ти більше не моя
Щодня молюся,щоб повернути незабутню ту весну.
Щоб ця весна продовжилась хоча би на століття
Без перерв на зиму,в яких веселість дорівнює нулю.
Наша весна дала дитяче і любовнеє суцвіття
І засинаючи щоночі тобі я шепотів "люблю".
С.Кучерявий
13.06.16
23-40
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672128
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2016
автор: kucheryavuy77