Коли падав сніг ,танув в долоні,
Ти поруч був,а зараз де...
Опинилась я в коханні у полоні.
Довірила тобі серце я своє.
Так хочеться цю мить мені забути,
На волю вирватись,аби куди.
Розпростерти крила щоб летіти,
У просторі вільному,де нема журби.
Навіщо кохати,кохати до нестями,
І відчувати,як любов оця вбиває.
Ти ненавидиш себе,не спиш ночами,
Бо вогонь кохання душу спопеляє.
Я воліла б тебе забути назавжди,
Та не можу жити,дихати не можу.
Без тебе на серці вічні холоди,
У натовпі шукаю долю схожу.
Любов- отрута розлилася з кров'ю,
І світ завмер,вмирає тиша.
Лише врятує дотик твій з любов'ю,
Сила кохання вона миліша.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671898
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2016
автор: Kris-Maks