Це якась небилиця,
Або просто обман!
Ти вночі мені снишся,
Найсвітліший туман.
Ти неначе прозорий,
Я завжди таким був.
І ми тихі, як зорі,
Бо ніхто нас не чув.
Ти неначе піжама,
Ти окутав мене,
Ти складне орігамі,
Та життя, що живе.
А я просто людина.
Я людина і все.
Що знайду, те і кину,
Та не кину тебе.
Ти зникаєш, як мрії
І кидаєш мене.
Залишився один я
Знов чекати тебе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671889
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 13.06.2016
автор: Ілля Лютиков