Я знов цілую тебе. Ти танеш, як сніг весною,
Я знаю: іншою ти не станеш, бо ти зі мною.
В твоєму місті цвітуть каштани і лиє злива.
Я дуже радий, що ти зі мною і ти щаслива!
Твоє минуле давно вже втратило свої чари,
Хоча й влилося: тобі у пам*ять, мені - в кошмари.
Моє минуле (проклята хвойда) - пішло по світу.
Так мало бути (якщо так сталось). Про що жаліти?
Знову пишу. Знов за третю.. Погана звичка...
Ніч за вікном. Я відкрию. Візьму запальничку.
Доки курю - підігрію попутний вітер.
Най буде добрим, він змінює долі і... Світло...
Вимкнули світло... Зникають думки і ідеї.
Ніч за вікном. Вже за третю... Чому і де я?
Як же чудово: ти поруч зі мною завжди.
Знову цілую і... Вітер не знає правди...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671835
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.06.2016
автор: Дід Михалич