Іде до сну, моє стареньке місто,
Мовчать тополі в парковій тиші.
А музика кав’ярень золотистих,
Ще запахи підносять до душі.
Йдемо по Луцьку, по бруківці сірій,
Малюють клумби казку вздовж доріг,
І лине думка, ніби лине в вирій,
Та хай би Бог від вирію зберіг…
Мовчать у центрі клени низькорослі,
Каштани по проспектах – вартові,
А вулиці, що липами порослі,
Скидають з листя крапельки малі.
Ялинки біля Лесі посріблились,
В калини грона сонце припекло,
Лучани своїм містом загордились,
Хіба таке ще місто десь було?..
Де біля дзвонів грають органісти,
Де хвиля б’є, а береги в росі…
Де горобина одягла намисто,
Де верби у заплетеній косі.
Самі пройдіться містом вечеровим,
Мій Луцьк уже збирається до сну…
Обкутає Вас світлом бурштиновим
І подарує казку не одну…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671728
Рубрика: Присвячення
дата надходження 12.06.2016
автор: Віталій Назарук