Ми йшли під сонцем…Гаснула мета…
Врізалось в спини рюкзаків реміння.
За нами - ледь встигали наші тіні,
благаючи спочинку. Золота
набридла днина, слабшав крок і дух,
ми мріяли про холоднаві ночі,
товаришам не дивлячись у очі:
нас дратував дубляж, і драг, і друг.
Під вечір піддалася довга путь,
і ми, розбившись на палатки й пари,
пили вино, співали під гітари,
і намагались скруту дня забуть -
зневіру, слабкість, сонця глум і шал.
Біля вогню дрімали наші тіні,
де в місячнім промінні як в прозрінні
цей вечір наші сили воскрешав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671640
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 11.06.2016
автор: Любов Матузок