Світає! Зорі сиплються за обрій
Вогнем палати починає неба край
Одну із найкрасивіших фантасмагорій
Ти посмішкою ніжно привітай.
Ще мить, і темна ніч відступить
Ще трохи, й зникне морок віковий
Пташиний спів солодкий сон поцупить
В обіймах ми зустрінем день новий.
Не поспішай нікуди, світ нас зачекає
На буйних травах ще не висохла роса
І тільки перший промінь сонця знає
Як неповторна твоя вранішня краса.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671607
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.06.2016
автор: Вадим Кравець