Онуки, мої любі, Ви ще молоденькі,
мої лебедята, жваві і веселі.
коли приїжджаєте,- З вами так гарненько
я радію й хата. у моїй оселі.
Ви мені, як сонечка
у ясному небі,
виноградні гронечка
у садку моєму.
Завжди вас чекаю, Ваші любі личка
пиріжки печу. милі й дорогі,
Зустріть поспішаю, хоч мені й здається,
на крилах лечу. що ви ще малі.
Високі, нівроку,
з чорними бровами.
І в анфас, і збоку,..
я пишаюсь вами.
Вже багато знаєте, Чудовою мовою,
(скажу поміж нами), чарами своїми,
мене звеселяєте гарними розмовами,
своїми піснями. казками моїми.
Ви їх не забули,
я ж для вас писала,
і часто бувало
я вам їх читала.
Не мала я й гадки, Ви їх пам"ятаєте,
і в мислі не мислю, любі онучата,
що мої загадки,- хоч своїх вже маєте
від вас ще не вийшли. клопотів багато.
Добрі в вас серденька,
й душі не зміліли.
Молю Бога й доленьку,
щоб завжди раділи.
Щоб були щасливі Отож, мої любі,
ви у своїй долі, мої лебедята,
здорові й кмітливі частіш приїжджайте
на життєвім полі. до моєї хати!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671592
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 11.06.2016
автор: геометрія