Фрески
Намалюю ніжні квіти,
залишками фарб,
заблищать на світлі віти,
мов коштовний скарб.
На стіні маркій, нерівній,
дихавши теплом,
намалюю спалах рівний,
хай цвіте добром.
Замилую щирий образ,
фресками думок,
заціную кожен обрис,
з любим на зразок.
Покажу, кому судилось
бачити дива,
наче ті, які не снились,
як зоря нова.
Щомиттєво і щоденно,
тануть на стіні,
фрески у житті буденнім,
глибоко в душі.
Краю руки їх лукаві,
тицьнувши свої,
думи. погляди цікаві,
що мені чужі.
Зафарбують мої фрески,
кольором одним,
всі, хто опинився близько,
із життям моїм.
Їх по пам`яті оновлю,
переживши біль,
знову фарбою оброблю,
попри бруд і цвіль.
Спіцин Євгеній 10.02.16
"Не дозволяйте нікому полонити самого себе своїми думками і поглядами, а ваші натомість знищити. Цвітіть квіткою на зло кризі, морозам, повеням та іншим негараздам суспільного життя, адже ви особистість!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671585
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.06.2016
автор: Віктор Цвіт