Над Дніпровою водою
України сива доля
Пропливає.
Про пожежі і погроми,
Про синів своїх неволю
Пам’ятає.
І Дніпра високі кручі
Чули, як татарин мучив
Україну,
А вода біжить-тікає.
Знов війна гримить над краєм…
Люди гинуть…
Зорі губить темне небо.
«Людям війноньки не треба, –
Просять Бога, –
Накажи ті чорні сили,
Щоб діждала мати сина,
Тай живого.
То не сонячні забави –
Заморгають роси в травах,
Жовто-сині,
Зашумлять гірські потоки,
І хлібів поля широкі
Стрінуть сина.
Й зацвіте барвінок пишно,
Квіт, мов сніг, укриє вишню,
Спів поллється.
Блиснуть очі в чорнобрових
І вода жива, Дніпрова
Засміється.»
29.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671517
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 11.06.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)