Ну, що ж ви мамо наробили,
Мене навіщо народили,
Самі ж пішли завчасно в інший світ
Залишивши мене в країні бід.
На той час дуже молодого,
Не мав у спадок я нічого,
Хіба що вашу мамину любов,
Яку я згадую все знов і знов.
В красивім світі цім страждаю,
Самотньо вік свій доживаю,
Своє кохання я шукав завжди
Лишаючи скрізь розпачу сліди.
Ну, що ж мені робити друже?
Бо розпач давить душу дуже,
Весь час я був без милої й дітей,
Даремно жив й вже йду у світ тіней.
Цей розпач чув я від старого,
Я не сказав йому нічого,
А тільки головою похитав,
В квартиру самоти я поспішав.
10.06.16.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671516
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.06.2016
автор: Георгій Грищенко