Нас може підняти і може прибити,
То крила надасть, то підкошує ноги.
Замазать навіки, чи навстіж відкрити,
Пустити у світ, чи закрити дороги.
Усяко буває — руйнує чи клеїть,
То вверх понесе, то під нари пресує.
І хочеш вдихати і хочеш лілеять,
Хоч біль Буцефалом душою вальсує.
Нове принесе чи останнє попросить,
Додасть кольорів або барви загасить.
Це біль не буває якого нам досить,
Це постріл, та все ж демаскуючий трасер.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671510
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.06.2016
автор: Невідомий солдат