Я говорю із тишею вночі,
Я намагаюсь трепіт цей збагнути...
І хоч на стіну лізь, у полі хоч кричи,
Твої слова не можу я забути
Я знаю, що не перша і ще наступна буде,
Я знаю, що забудеш і будеш далі жить.
І сподіваюсь вийде й у мене забути,
Та я не вмію лиш на мить, хвилину лиш любить.
Я бачу чорну тінь, що слідує за мною,
Я намагаюсь звикнуть з нею мирно жить,
Та я боюсь, що існувать почну тобою,
І це їй допоможе мене на вік згубить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=67146
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.04.2008
автор: Ірина