Под звук дождя я слишу голос Твой,
Я вижу образ Твой,
Но страшна подойти
И взять тебя за руку,
И тиха прошептать,
Что я тебя люблю.
Бо ти одна така на цілом білім світі.
І Бути разом судилося, не нам.
Яка ж це мука, щодня бачити тебе,
Й боятись підійти, й почути слово ні.
Поетому сижу й пишу я у окна
Сквозь дощ видя тебя,
Ангела с карими глазами.
Твоя улибка затмевает даже солце
И голос твой слаще за наркотик
Я подсел на тебя. Ти мое безумие.
Но ти стаишь далеко. Руку лиш протянуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671407
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.06.2016
автор: Valeo