Там десь у простір зоряно небесний ,
Плутаючи в дорогах забуття,
Летять ключем наївні юнацькі мрії
Лишаючи на згадку тільки мить.
За ними в слід відставши на роки
Ведуть їх супровід згасаючі надії
І клич безсилий їм у слід звучить: Наздоженіть!
Що мрія? Віртуальність в обрисах картин,
Юнацькі жваві намальовані уяви,
За дарма пропонують вибух слави.
Без черги лізли пропонуючи себе,
Плекаючи надію, що пройдуть роки
І втіляться вони в реальні справи
Тоді вже стануть недоречними забави,
Чому ж бо ні ,попереду ще дні…
А їх ще ого го, незміряні вони ні ким,
Там кожен мав безмірний час
І поглинав його привільно, безтурботно
Його втрачаючи на що завгодно.
Твій час прийде, проявиш ще себе.
Роки неслись рікою швидкоплинно,
Дорослішали ми і справи надихали нас
Кидаючи в життєву круговерть,
Там юність зникла в мить , незримо
Нас випхала на повсякденну твердь,
А мрії зашарівшись прослизнули мимо.
Юнацькі мрії- мрії сокровенні,
Час не марнуй в бурхливім повсякденні,
Їх втілюй у життя поки ще маєш час.
Замріяне Юнацтво
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671405
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 10.06.2016
автор: Викчер