У білім шумовинні потонув
Той сад, що посадили ми із татом.
Тепер солдат він – їде на війну
З Росією в Донбасі воювати.
І плаче сад краплинками роси:
«Не для війни народжуються люди,
А втіленням є вічної краси,
Не слід святу цю істину забути.
Хай війни зникнуть , підуть в небуття,
Цим зробить людство крок свій у безсмертя,
Бо ж найцінніший скарб – то є життя.
Чому ж за нього іншим треба вмерти?»
22.06.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671382
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 10.06.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)