Я змиваю із себе сліди учорашнього дня
Та іду до гостинної ночі відкритих обійм.
Невгамовна безглузда щоденна людська метушня
Не вартує ні чвар, ні розбитих корит, ані війн.
Я дивлюсь як в потоці цілющої дивоводи,
Що гарячими хвилями в чорну безодню тече,
Маневрує спокійно штурвалом нічний Поводир
І веде в царство сну саморобний порожній ковчег.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671252
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.06.2016
автор: Олександр Яворський