Коню мій вороненький.

Пливе  по  долині  туман,
Пливе  поля  огортає.
Спішить  до  дівчини  козак,
Кінь  копита  собі  оббиває.

-Коню  мій  вороненький,
Спіши  до  дівчини  спіши.
-Коню  мій  ти  вірненький,
Біжи  до  дівчини,  біжи!...

Копитами  кінь  цокоче,
Та  й  швидко  коник  біжить...
Дівчина  заміж  виходить,
Тому  козаченько  спішить.

-Коню  мій  вороненький,
Спіши  до  дівчини  спіши.
-Коню  мій  ти  вірненький,
Біжи  до  дівчини,  біжи!...

Дівчина  заміж  виходить,
Подружка  їй  набрехала.
-Що  козака  її  молодого,
Сира  земля    поховала.

-Коню  мій  вороненький,
Спіши  до  дівчини  спіши.
-Коню  мій  ти  вірненький,
Біжи  до  дівчини  біжи!...  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671241
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 09.06.2016
автор: dashavsky