Пливуть човни попід мости,
По річці – Україні
Пливуть човни а в них хрести,
Мов крилонька чаїні.
Невпинно в вічність плине час,
Вже не верне ніколи.
А після все, уже без нас
Закрутиться по колу.
Ніщо не зміниться. А суть.
На цій земній тарелі,
Навесні знову зацвітуть
Зелені акварелі.
Човни зникають вдалині,
Відносять чорні тіні.
Ми залишаємось одні,
Без них осиротілі.
2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671161
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2016
автор: Мартинюк Надвірнянський