Лізе чоловік в сміттєвий бак,
Я його жалію і питаю:
- Чом ти не працюєш, чом жебрак?
В сумці кілька гривень нашкрябаю..
Він на мене глянув і сказав:
- Бачиш, я з сміття пляшки виймаю,
Вже таких сьогодні купу здав,
Цим собі на хліб і заробляю.
Ну а ти, добродійка, що так
Вдягнута бідненько? Ким працюєш?
Вчителькою, мабуть? І жебрак
Засміявся – ще й мене годуєш!
Я же на смітті та на пляшках
Втричі тебе більше заробляю!
Тут хороші гроші в цих мішках,
Та на жаль, все швидко пропиваю!
Але як тобі вже припече,
Ти сюди приходь, вдягнись простіше
І мішок візьми через плече…
Там дивись – і школу ту залишиш.
Довго я відходила від слів,
Хто ж такі придумав нам зарплати,
Що й жебрак сміється з вчителів,
Й пів-країни йде жебракувати?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671085
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.06.2016
автор: Людмила Васильєва (Лєгостаєва)