Багаття денне

Багаття  денне

Багаття  денне  догорає
і  небо  сповнює  вже  ніч,
простори  сонце  залишає,
коли  сови  рознісся  клич.

Небесся  західне  темніє,
скликавши  сяючі  зірки
і  небо  знову  мов  світліє,
скидавши  тінь  всю  на  гілки.

Гілки  дерев  убраних  в  шати,
які  за  сонцем,  мов  услід,
лягли  із  темрявою  спати,
щоб  хоч  у  снах  не  знати  бід.

Які  вночі  несуться  страхом,
коли  прийде  нічна  гроза
і  вітер  дме  студенним  духом,
що  аж  рождається  сльоза.

Яка  розтане  вже  на  сонці,
порине  в  небо,  ніби  пар,
де  оживуть  в  яскравих  вінцях,
як  море  білих,  ніжних  хмар.

Багаття  денне  знов  засяє,
сліпучим  блиском  навкруги,
але  увечері  згасає,
мов  знову  сяйво  до  снаги.

Віктор  Цвіт  21.05.16

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671074
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 08.06.2016
автор: Віктор Цвіт