ти став звичайним/звичкою/звичаєм
і це мене переконало
кохання кануло
вибоїни душі
цигарками
незводячи спогадів храми
руками
роками ми оминали/зрікались/звірялись
островами
окремість минали материками
я вітер
ти яблуневий цвіт
вітер обертає на чорнокістку
гілля у серцевинні яблук
...
знаєш нове життя
знаєш вітер
злітає...
як ворона з двома зламаними крилами
у парку...
навіть звичку
люблю
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671016
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.06.2016
автор: Принц Флорізель