Тополі, тополі, тополі
Рядами безмовно стоять.
На стражі жаданої волі
Нескорені дзвони звучать.
Навчились себе цінувати -
Нікому вже нас не схилить,
Ще маєм батьків шанувати,
Дітей у любові ростить.
Тополі, тополі, тополі,
Що тягнуться гордо увись.
Ціною синівської крові
Віднині з колін піднялись.
Ми зможем себе відстояти,
І землі свої повернуть,
Розправивши плечі, так стати,
Як наші тополі ростуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670918
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.06.2016
автор: Ольга Калина