А я гадав, що із себе можна виписать все
І сум, і печаль, і радість, і навіть кохання.
І так безпощадно вимагаю страждання,
Щоб знову потрапити з тобою на одне шосе.
І я буду чекати, я умію чекати, з тобою навчився.
Із брудними листами, із чорнилом в руках,
Буду пильно писати твого тіла ландшафт.
Моя поезія - Ти, мене вже нема, я в тобі розчинився!
Ми з тобою як вічність!
Ми - це світ!
Ми з тобою є дійсність!́́́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670884
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.06.2016
автор: Костюк Андрій