Присвячую - пам'яті свого батька.
Мій Батьку,як часто згадую тебе,
Минула не одна вже осінь.
Без тебе небо не таке вже голубе,
Та навіть сонце помарніло трохи.
Я пам'ятаю той з тобою час,
Коли гладив ти моє волосся.
І посміхаючись до мене враз,
Казав - яка ти доню вже доросла!
Коли пригадую, я ці твої слова,
Душа болить,тепер ти не зі мною.
А по щоці тече гірка сльоза,
Хочу,щоб ти повертався із весною?
Так часто плачу Тату у ночі,
Чому скажи пішов так рано?
Ти майже не приходиш у вісні .
Але і так не гояться ті рани.
Та скільки часу вже пройшло,
Я знаю,мені тебе не повернути.
Бо долею в світах нас розвело,
Хочеться до тебе пригорнутись.
Посміятись,обійняти ,як колись
Тебе назвати Батьком Дорогим.
Чому Ти Боже забираєш тих?
Кого найбільше в світі любим!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670873
Рубрика: Присвячення
дата надходження 07.06.2016
автор: Kris-Maks