Світло знову тривожить рани,
Що давно вже загоїлись біллю.
А на світлі розходяться шрами,
Якісь свіжі, а є і з цвіллю.
Зі старих шрамів нова рана,
А із рани - метелик на світло
Може пізно, а може зарано...
Його знову відносить вітром.
Та метелик летить сміливо,
Ще не знаючи - смерть чи спасіння.
Чи вогнем знов обпалить крила?
Чи зросте, як з землі насіння?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670758
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 07.06.2016
автор: Son of Anarchy