Ранкові поїзди поїдає туман.
Загублені люди у часі.
Мені не потрібний солодкий дурман,
Пігулки купляю на касі.
В обід під язик — так краще для сну,
А ввечері — дві на терасі.
Холодну обійму я руку твою,
Ми знов засинаєм на трасі.
Ми двоє у ліжку, ми двоє у сні,
Ми двоє сьогодні до ранку.
Ми двоє з тобою сьогодні чи ні?
Лиш тільки не рухай фіранку.
Нічні перелітні старенькі птахи.
Ніхто не потрібний нікому.
Я ставлю тут крапку, хоча в голові
Морфей доставлятиме кому.
24.04.2016
©Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs
[youtube]https://youtu.be/BWOOplgBCBA[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670716
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.06.2016
автор: Kukhta Bohdan