Я в такому безличчі нині,
Що не можу себе віднайти.
Серед натовпу різних видів
Заблукав. Повернутись не маю мети.
Я в такому убитому небі,
Що не видно ні сонця ні зір.
І блукати шукаю потребу,
Щоб людей ще не бачити декілька днів.
Я в такому безкрайньому дусі,
Що благає душа порятунку.
І тамуючи впевненні думки
Відчуваю, іншого вже я ґатунку.
Помираючим серцем кричати,
Вже не зможу. Й не зможу змиритись.
Лищ би сил не забракло останніх,
Щоб хоч раз ще один помолитись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670687
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.06.2016
автор: Андрій Толіч