Я все зроблю для того, щоб колись,
Мої внучата стали гордість роду,
Щоб кожен з низ своїх вершин добивсь
І землю захищали в час негоди.
Хоч сивина, та крила ще міцні,
Навчити лету я ще маю внуків.
Та боязнь є, що схована в війні,
З проханням миру простягаю руки.
Було у мене різне на віку,
Але коли родилися онуки,
Прошу я Бога стишити ріку,
Щоб з ними довго не було розлуки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670601
Рубрика: Присвячення
дата надходження 06.06.2016
автор: Віталій Назарук