Вони загинули на Сході
бо захищали рідний край
нічого в тім світі не побачуть
в сирих могилах вже лежать.
Вони вже більше не побачуть
своїх дітей і рідних мам,
весни пахучої і пишних квітів,
бо Їх вже немає серед нас.
Не чують птахів дзвінкий голос
і пянкий запах серед трав,
хотілось їм ще жити й жити
війна жорстока не дала.
І діти плачуть і ридають,
що сироти уже вони
і в серцях своїх ніколи не забуду
про рідних,своїх татусів.
І матері їх сльози проливають,
і квіти на могилі їм ,
і згадують як їх ростили,
і юними пішли вони у вічну путь.
Ніколи вони вже не побачуть,
ні сонечка,ні квітів
війна забрала в них життя навіки
на небі з Богом вже живуть.
За Україну вони життя віддали
бо захищали рідний край
героями навіки вони стали,
а на землі залишили спомин і печаль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670584
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 06.06.2016
автор: мальовнича маріона