...Ще досі вона в мене — старовинна і спалена ледь трохи по краях... І що я думаю тут про життя книжок? Мабуть, повинні люди буть на світі, які усе їм віддають до денця, хай навіть божевільними здаються...
(Іван Драч)
...І в мене є така книжка: стара, підпалена, аж чорна. Ще й досі палітурка її зберігає запах згарища...
А врятував цю книгу з вогню десь під час пожежі мій товариш. Залишив тоді її у себе, а згодом вирішив на день народження мені принести, бо добре знав про мої уподобання. Я, пам"ятаю, дуже зрадів такому подарунку. Немов дитина був задоволений. Бо то було не будь-що, а старовинне видання поезій Пушкіна! Потім вже – назавтра – усамітнившись, став я обережно гортати сторінки раритету. Знайомі ще з дитинства вірші схотілося перечитати. І навіть вголос деякі...
Запевняю вас — це одне з найбільших задоволень, що можливі на білому світі! Хай навіть декому і божевіллям це здається...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670569
Рубрика: Нарис
дата надходження 06.06.2016
автор: Віктор Чернявський