Їй нині тільки п’ятдесят,
Тоді, коли комусь вже тридцять...
Струнка і віченьки горять,
Бо вогник у душі іскриться.
Дівча, в якихось п’ятдесят,
Здається юною такою…
Рахують восени гусят,
Їй ще до осені – «з горою».
Красива, ніжна, молода –
Яка різниця що не двадцять?..
У неї впевнена хода,
Бажання жити та сміятись!
5 червня 2016
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670524
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.06.2016
автор: палома