Приходили інколи люди до хати,
Чи їсти хотіли, чи хтіли поспати…
Бо наша хатина була край села…
І щира в душі моя мамця була.
Із комина дим пироговий звивався,
У Степки напевно народ позбирався,
Несли із села все до нас, хто що міг,
Тут страва була, був, хоч житній, пиріг.
Голодні роки, повоєнні… Тривога…
Ми бігли до церкви, молилися Богу.
Хоч нині часи наступили не ті…
Та важко прожити й тепер в самоті.
«Бомжів», не було у житті в нас ніколи,
Малими спокійно ходили до школи.
А люди із вулиць… Були всякі люди…
Моє це дитинство – його не забуду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670349
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.06.2016
автор: Віталій Назарук