ні, ти не бійся зранити мене
ніщо в цім світі не буває вічним
життя - то мить, глядиш і промайне,
ранковим променем лише ковзне по шибці
мого вікна, що вхилене тобі
не оминай, прошу, у цю хвилину
воно саме зачиниться тоді,
як стане час і сонце день покине
ні, ні, не треба марноти зізнань,
обітницями гріх гнівити небо
гірким полином каяття дзвенять,
тож не клянися, я прошу, не треба
з душі своєї причини мені
єдино те, що справді можеш дати,
лише у щирості принесені дари
спроможна серцем я своїм прийняти
ні, ти не бійся зранити мене
бо на землі лише одне незмінне -
хай спалахне, і відгорить, і промайне
між нами те, що в пам’яті нетлінне
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670255
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.06.2016
автор: CherOkee