привітна в красі до світу
манить нектаром бджіл
і комашин всюдисущих,
і працелюбних мурах -
цвіте на галявині лісу,
з останніх що є в неї сил
стебельцем тяжіє до листя -
торкнутись кленових віт
бажання її заповітне
утаємничених мрій.
павук (непосида і дзига!)
мереживо пряжі снує,
плетивом швидкоплинним
плете пелерину їй -
від спеки, дощу і вітру,
від суєтних мурашин
надійний їй захист в"яже
з міцних ґлеюватих ниток
й гойдається у спочинку
в яскравих м"яких пелюстках,
в ласкавих на дотик - ніжний
вкриває їх оксамит -
в цій вихолці лагідній в травах
всміхається світу павук
і капелюшком маше
до шереху листя крон
старого веселого лісу,
тримає що неба синь
й вітає галявину літи -
чарівна і дивна рослина
де квіточкою зійшла,
вчепилась корінням у землю
виштовхуючи себе
встріч сонцю, дощам і вітру,
до світла, до білих хмар,
таких небеспечних й непевних,
але манливих
там...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670235
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.06.2016
автор: Ем Скитаній